Всем привет!
Интересная страница! Большое спасибо автору за проделанные труды:)!
Как и во всех "общественных местах" на этой страничке стали появляться разногласия - процесс вполне закономерный и во многом правильный. Думаю, что всем-здесь-отметившимся будет гораздо легче найти общий язык, если они вспомнят о том, что религия и вера понятия не только не тождественные, но и в большинстве случаев прямопротивоположные, и я бы даже сказала взаимоислючающие, т.к. религия предполагает отсутствие свободы мышления, а полноценная вера без онного недееспособна:). Религия - это товар, и происходит с ним все тоже что и со всеми прочими товарами в эпоху развитых рыночных отношений (стоит заметить, что товар весьма "ходовой"), а вера - состояние души. Можно ли ставить знак равенства?

Подобным святошам место в Пензе! Он даже не думает, что в свой же, христианский скорбный день - страстную пятницу предается смертному греху - гневу и употребляет бранные слова. это я о предыдущем авторе, Священнике. А сайт хороший! Спасибо, читал с удовольствием! Побольше бы таких и в России.

Сайт дерьмо! создатели-богохульники и сыны Дьявола,продавшие свою гнилую душонку за силиконовый фалоимитатор!примите Иисуса Христа в сердце ваше,пока не поздно!!! ибо близок страшный суд!!! близок день возмездия!!!

[quotation]А если уж очень хочется экспериментов, можно попросить любого атеиста в подковах пообщаться, например, на форуме Кураева. И засекать время.[/quotation] :)))

Ровно на шесть постов их терпежа хватило.
Это при том,что я вежливо общался ... причём начал с протоирея Александра (глобал модератора)
Официальная версия бана -- за ник (ФИО Матрохин Юрий Владимирович)
А ты дерзай -- Библию читаешь почти как я :)
Я несколько прикольнее хотел насочинять по Бытию .... да одумался ... побьют ещё каменьями :)
Полезный сайтик.... для христиан особенно:)

Искренне рад что забрёл на этот сайт. Огромная благодарность автору,собравшему в одном источнике, столько святынь переживших тысячелетия.
Был удевлен выводами сделаными автором. Но только первоначально.
Я согласен с тем что сами религии на сегодняшний день выполнили свою миссию в просветлении сознания людей.И пришло время поднятся на следующюю ступень в развитии человека разумного.Но это только добавляет чести всем, свято верившим в богов.Они сумели донести до нас знания заложенные в книгах.Пусть даже в немного искажонном виде ,но мы имеем возможность с высоты своего сознания понять то наследие которое заложили создатели для нас. Это спасёт человечество от болезней и даст новые безопасные источники энэргии.Эти знания обьеденят осознавших истину людей ,Они есть фундамент для новой эры человечества.
Я обнаружил ключи, открывающие истинный смысл религиозных учений.Драйвер к открытию файлов писаний.Мы в данный момент находимся на рассвете нового этапа развития. Рассвет сознания.Предрекаемый многими как конец света или армагедон.
Да это конец света для религиозных правящих структур.но для людей это не конец
света а конец ночи,начало дня. С добрым утром вас!!!

Почемуто не обнаружил Амудат в вашем сборнике.Или Амдуат.недоработочка)))

Не обнаружил я и сказания древних Ариев.Надо бы поправить,для полной картинки.
Как для потомка своих прямых предков, это упущение нужно исправить в первую очередь.Ведь предки завещали найти тот камень на распутьи.Который подскажет правельное направление,штоб и коня не потерять и в живых остатся.(Конь у древних ,это планеты)Ещо не мешалобы насытить сайт Японскими сказаниями.И мудростью Тибета.Там тоже естьглубокая связь с реальным положением сознания.

Я всегда считала, что вера и наука - просто два разных способа общения с миром. Не взаимозаменяемых, но не взаимоисключающих. Наука основывается на знаниях и фактах, а вера на необъяснимой способности сознания воспринимать Нечто Неопределимое. Вера абсурдна по определению, иначе она была бы научным знанием.
Но, общаясь на протяжении последних лет с проповедниками всемозможных мастей, я пришла к простому и очевидному выводу: вера и религия - абсолютно разные понятия. Религия - это способ свалить на другого ответственность за свой выбор и свои действия, за само свое существование.
И если раньше я была просто неверующей, то сейчас медленно, но верно превращаюсь в атеистку. А после посещения сайта "Атеизму-нет", я наверно стану воинствующей атеисткой.
Есть там некто под ником «успокоитель». Его манера изглагать свои мысли и в особенности этот странный псевдоним: святой инквизитор из средневековья и робот-вершитель из фильма «Отроки во Вселенной». Поблескивают из-под черного капюшона фасеточные глаза и бесцветный голос безчеловечно-благожелательно увещивает «мы, сделаем вас счастливыми…».

P.S. на http://www.realigion.ru/humor.asp?act=review&nID=38&type=humor лежит "Как это было" под названием "Проект Genesis (из корпоративной переписки)" Юрия Нестеренко.
P.P.S. Главное – сохранять здоровое чувство юмора.

А почему нет коментариев по Новому Завету?

Спасибо за сайт!
Как мне кажется, дело не в проповедовании атеизма, а в возможности раскрыть глаза. Религия - это инструмент власти, которым зачастую пользуется светское государство. Выигрывают от этого и церковь и политики. Так очень легко отправлять людей на крестные ходы (поддержка УПЦ МП Януковича а-ля 2004, захватывать собственность (разборки ПЦ с греко-католиками), а, если надо, то и воевать отправить можно.
Именно для того, чтоб у тех, кто хочет думать и понимать, такая возможность была и нужен этот сайт.
Держитесь!

Очень интересный сайт. Иногда, проверяя почту, гляжу "новости мыла". Понятна "мыльная"кухня и откуда поставляются ингредиенты для её блюд. Но когда попадаются редкие комменты Людей, которые пишут искренне и пытаются узнать правду, хотел скинуть ссылки на Ваш сайт, а "мыло" не пропускает,
якобы имеются "заблокированные слова". Неоднократно. Где бы найти этот списочек!? Или Слуцкеры только собираются придать вид законности уже существующей в инете цензуре!?
Спасибо Вам за Ваш труд. С уважением. Денис Громов.

Пропонуємо вам ознайомитися з уривком з науково-популярної праці Івана Франко, в якій аналізується П’ятикнижжя пророка Мойсєя з точки зору авторства, в зв’язку з давніми пам’ятками східного мистецтва тощо. Ця праця відсутня у повному обсязі в 50-томовому виданні автора.

«Сотворення світу» — явище раціоналістичної думки і твір, що «збагачує самобутню духовну скарбницю України» (Лев Силенко), — цікавий також публікацією фрагментів давньо-вавилонської космогонічної поеми у перекладі І. Франка.

Автор критично осмислив цілий ряд усталених сакральних уявлень про процес сотворення світу, залучив до їх інтерпретації новітні здобутки археологічної та природознавчої науки.

ІІ. Мойсей і так звані Мойсеєві книги

Про сотворення світа і початки людського роду оповідає перша книга Мойсея, і для того, щоб говорити про те оповідання, треба нам хоч коротко сказати про Мойсея та його писання.

Наша церква вчить, що Мойсей був великий пророк і жидівський чудотворець, що він з наказу божого вивів жидів з єгипетської неволі, що в Синайській пустині Бог покликав його на гору і там дав йому закон для жидів, що Мойсей потім сорок років водив жидів по пустині, простуючи до обіцяної землі Палестини, але сам помер, не дійшовши до неї. Це вчить наша церква на підставі жидівських книг, званих Мойсеєвими, в яких оповідається про діла і промови Мойсея і подаються закони, дані ним з божого наказу жидівському народові. Та не досить того: наша церква, йдучи за оповіданнями жидівських рабинів, стоїть на тому, що ті книги написав сам Мойсей, значить, найперший і наочний свідок усього того, що робилося; те, чого він не бачив (отже, про сотворення та потоп світу, про патріархів і т. і.), він написав із слів самого Бога, що являвся йому особисто.

Тих Мойсеєвих книг маємо п’ять; по церковному вони називаються: Книга Битія, Книга Виходу, Книга Чисел, Книга Левітів, Книга Другого Закона. Ці книги були написані гебрейською мовою, але ті титули не стоять у гебрейському письмі; там ті Мойсеєві книги не мають ніяких титулів, а рабини поназивали їх лише від першого слова, яким зачинається кожна книга. Отже першу книгу називають Берешіт, бо тим словом вона починається (воно значить “на початку”), другу книгу - Елле шемот (оце імена), третю - Ваїкра (він назвав), четверту - Бамідбар (у пустині), а п’яту - Еллє гаддебарім (отсе промови). Усі п’ять книг разом жиди називають Тора (по виговору наших жидів - Тойра), себто закон. Перекладаючи жидівські книги на грецьку мову, їм надали титули дещо подібні до змісту. Отже, першу книгу греки називали Генезеон, себто книга родів, хоча відповідніше було б назвати її книгою початків; п’яту книгу названо Другим законом зовсім не відповідно, бо той, хто писав цю книгу, писав її так, ніби ніякого іншого закону у жидів не було і книга є власне першим законом.

Перечитуючи пильно ті Мойсеєві книги, вчені люди швидко переконалися, що признавати їх написання Мойсеєві нема ніякої підстави. Раз те, що в самих книгах ніде не говориться, що її написав Мойсей; навпаки, у них говориться про Мойсея в третій особі, як про чоловіка стороннього, а в останній книзі оповідається навіть про смерть і похорон Мойсея; значить, цього вже певно не міг написати сам Мойсей. Правда, ця обставина, що в книгах про Мойсея говориться в третій особі, ще сама не значить нічого, бо і в інших письменствах знаходимо книги, де люди пишуть про себе самих у третій особі, наприклад грецька книжка славного атенця Ксенофонта про похід греків до Персії, або латинські згадки великого римського полководця Юлія Цезаря. Але є у Мойсеєвих книгах інші докази того, що їх не писав Мойсей.

Поперед усього законодавство. В книгах говориться, що Бог через Мойсея дав жидам закон у пустині; в тих частинах книги, де оповідається про різні пригоди, видно, що жиди живуть у пустині як народ кочовий, який мандрує з місця на місце. Але законодавство відноситься зовсім не до кочового, а до осілого народу, такого, що живе по селах і містах, займається рільництвом, садівництвом та плеканням худоби; що більше, майже скрізь у тих законах проводиться думка, що всі жиди повинні виконувати свої релігійні потреби в одному місці, давати данину одному храму, яким був єрусалимський храм не на початку державного життя жидів, а вже після їхнього повернення з вавілонської неволі! Виходить так, що Мойсей, пробуваючи в пустині, давав жидам закони, які не відповідали їхньому тодішньому життю, а такі, що мали ввійти в життя за 100 чи навіть 500 років, і жиди, буцім-то, тут же заприсяглися свято виконувати те, чого в їхньому становищі не тільки не могли виконувати, але й навіть не могли добре зрозуміти!

Ось чому вчені люди здогадувалися, що ті закони не могли писатися в пустині для кочівників, а мусили складатися тоді, коли жиди вже осіли в Палестині, і що невідомі нам законодавці тільки підсунули їх під ім’я, щоб надати їм більше поваги. Та нині наука ствердила вже зовсім певно, що законодавство жидівського народу розвинулося під впливом законодавства вавілонського. Ба що більше: недавно віднайдене (1902 р.) зведення законів вавілонського царя Кгаммурабі, який панував 2000 років до н. е., промовисто свідчить, що так звані Мойсеєві закони взяті не раз повністю з того ж вавілонського зведення! І як же ж супроти цього вірити в жидівські казки про боже об’явлення їхньому “пророкові” Мойсеєві...

Але це ще не все, жидівський народ має ще й інші книги, що також належать до святого письма, книги історичні та пророцькі з часів, коли жиди жили в Палестині і мали своїх царів і свою державу. Отже то цікава річ, що жодна з тих книг нічогісінько не згадує про ті ніби-то найстарші Мойсеєві книги, які повинні б бути основою всього релігійного та громадського життя: ані жидівські царі Давид, Соломон та їх наступники аж до вавілонської неволі, ані жидівські пророки такі як Амос, Єремія, Ісая, нічогісінько не знають про Мойсеєві книги і про Мойсеїв закон. Навпаки, пророки в своїх писаннях голосять віру та науку в значній мірі противну від тієї, яка проголошена в Мойсеєвих книгах: бо коли Мойсеєві книги надають величезну вагу жертвам і принесенням, то пророки раз у раз говорять, що Бог не хоче від людей жертв, бридиться їх принесеннями, що дим і кров різаних та палених звірів зовсім неприємні йому.

Аж пару сот літ пізніше, коли жидівська держава пропала безповоротно, розбита асирійцями та вавілонцями, і коли залишки жидівського народу з дозволу персів повернулися з довголітньої (70-літньої) вавілонської неволі знову до Палестини, аж у ті часи, на 500 чи 400 років до н.е., жиди стають чимось таким, що відповідає Мойсеєвим законам: це вже не народ, а церква; на чолі їх стоїть не король, а архієрей; довколо нього стоять не пророки, а книжники (рабіни); увесь той люд має лише один храм у Єрусалимі, а окрема верства людей, розсипаних по всьому краю - левитів - має привілей жити без праці, тільки із жертв і десятин, як і вся решта людності мусить приносити для храму. Ті жертви означені та описані масою приписів, які були зовсім невідомі давніше, за самостійного політичного життя жидів, і, очевидно, не могли бути 700 літ раніше написані Мойсеєм, хоч тепер їх видано під його іменем.

Маємо ще один дуже важливий доказ того, що так звані Мойсеєві книги в тій формі, як їх читаємо тепер, були списані не Мойсеєм 1000 років до н.е., а жидівськими рабинами та архієреями після повернення жидів з вавілонської неволі. Цей доказ, це мова книг.

Я вже згадував, що святі книги жидів, зокрема й так звані Мойсеєві книги, написані гебрейською мовою, якою говорили жиди тоді, коли мали свою державу, але яку потім, повернувшись з Вавілонської неволі, легко забували, замінюючи її так званою халдейською або арамейською. За часів, коли жив на світі Ісус Христос, стара гебрейська мова була вже мертва; її розуміли, нею писали тільки книжники, рабини, а простий народ говорив по-арамейськи. Книжники не лише розуміли стару гебрейську мову, але й пробували писати нею хоча, зрозуміло, не могли іноді вберегтися від того, щоб до старої мови не домішувати дещо трохи й нової арамейщини. Отже, придивляючись до так званих Мойсеєвих книг, учені мовознавці помітили, що мова тих книг має деякі домішки такої арамейщини. Як би її писав Мойсей у Синайській пустині 1000 років до н.е. то такі домішки були б зовсім неможливі, бо тоді й самої арамейщини ще й на світі не було, бо ця мова виробилася аж пізніше, під час вавілонського панування.

Але й це ще не все. Чим пильніше вчені люди придивлялися до тих ніби Мойсеєвих книг, тим більше цікавих та несподіваних прикмет знаходили в них. Ще в 1753 році талановитий французький лікар і професор Астрик помітив, що в різних місцях Мойсеєвих книг для означення Бога вживається не однакове жидівське слово; а власне, в одних оповіданнях Бог називається Ягвег, а в інших для означення Бога вживається слово Ельогім, а це слово - це число множинне від назви Ель. Астрік доводив, що Мойсей пишучи свої книжки не користувався ані безпосереднім божим натхненням, ані усними народними оповіданнями, а мав під руками два писані твори, дві окремі повісті: в одній із них Бог називався іменем Ягвег, а в другій - Ельогім. Мойсей зліпив з цих обох оповідань свою книгу таким способом, що все належне до одної події списував з обох оповідань до купи, не звертаючи увагу на те, чи в тих оповіданнях були якісь суперечності, чи ні. Інші вчені почали відрізняти оповідання історичні від частин законодавчих; з часом підтвердилося, що навіть роз’єднавши оповідання з іменем Ягвег від тих, де Бога називають Ельогім, не усувається всіх суперечностей.

Ті уривки, де Бог називається Ягвег, зведено до купи і так само ті, де Бог називається іменем Ельогім; виявилося, що одні й другі творять більше-менше цілісність, немов дві окремі книги, написані двома окремими авторами; першого названо Ягвістом, а другого Елогістом. Але давня Астрікова думка, що це були дві окремі книги, з яких черпав той, хто укладав так звані Мойсеєві книги, не справдилася. Виявилося, що й Ягвіст і Ельогіст містять у собі дуже різноманітний матеріал, що це не були дві різні книги, написані двома людьми, а швидше дві збірки різнородного матеріалу, записаного з усних оповідань різними людьми і пізніше зведеного сяк так в одне ціле, при чому одне врізане в інше,.. але загалом давні перекази заховано дуже правильно. Та ці два джерела не вичерпували всієї маси того, що міститься в так званих Мойсеєвих книгах. Власне всі уступи законодавчого змісту не підходять ані змістом, ані мовою ні до Ягвіста, ні до Ельогіста за почином берлінського вченого Вельгавзена (1878 р.) їх виділено в окрему книгу, яку названо Книгою жерців; крім чисто законодавчих місць до цієї книги довелося зарахувати також деякі оповідання, наприклад, вміщене на початку першої книги - Оповідання про сотворення світу.

Але й ці три писання не були одинокими складовими частинами, з яких склеєно так звані Мойсеєві книги; скрізь у їх тексті попадаються ще якісь сторонні дописки, додатки, уривки оповідань, які спонукають нас здогадуватися, що збірок в роді Ягвіста й Ельогіста було більше; це означає різні школи чи різні громади людей в різний час записували з уст людей або й переробляли по-своєму народні легенди та відомості; пізніше книжники, зібравши ті давні записки, брали з них те, що їм було до вподоби, додаючи скрізь, де їм це видавалося можливим, уривки з книги жерців, і так з’явилися ті книги, які прозвані Мойсеєвими. Значить праця, яку по старим рабинським та християнським переказам мав написати один чоловік Мойсей 1000 років до н.е., за новими дослідженнями була складена 400 - 500 років пізніше з багатьох розрізнених частин, складена для певної мети - утвердження верховенства єрусалимського храму і верховодства попівської верстви левітів над жидівським народом і укладена кількома людьми, не відразу, а протягом кількох поколінь.

Так виглядає в світлі сучасної науки та книга, якій наші богослови хочуть надати більшої правдоподібності, ніж працям цілого великого гурту вчених людей, які все життя посвячують на дослідження правди, не дбаючи про власну користь, і працюють при допомозі дуже досконалих інструментів, роблять тисячні спроби, коштовні подорожі, мають під руками великі музеї, а в книгах зібрані дослідження всіх минулих поколінь. Справді, читаючи всі ті громи і всі ті свари наших богословів на сучасну науку та її здобутки, мимоволі згадуєш слова одного німецького поета, що ті люди хочуть своїми реверендами закрити сонце.

«Сотворення світу». Обереги, 2004. (Бібліотека українського раритету).

Сам же ты и проповедник, если не веришь в богов, что тебе до тех кто в них верит?
Склонять к атеизму, тоже к чему то склонять, чем ты тогда лучше других проповедников? Ты же не даешь тексты в оригинале, ты предлагаешь переводы отдельных отрывков, ты оставляешь свои комментарии, как будто тот, кто нуждается в истине не найдет ее сам, без твоей помощи.

Мда, почитал я тут. Народ нельзя все конфисси подписывать под одно, есть же например Православие. Да скажете что вот есть священики на джипах, монастыри пидорасы и т.д. т.п. но эт редкие случии, не всеж такие и если б вы более прикоснулись с православной культурой то вы бы поменяли свою мнение кардинально. Сделайте эксперимент, пойдите в Православный храм и задайти священику вопросы разнообразные, так сказать познакомтись ближе, я думаю что это не кто из Вас никогда не делал. Я готов встретится иль пообщятся с любым человеком и поговорить на тему религии, вот стучи в мою аську 414674782

Диана,а это не хохма! Это хорошо показывает кто вы есть на самом деле!
10% говоришь? А у нас ваша "нация" тоже в меньшенстве, но это не мешает вам воду мутить у нас в стране.

С огромным чувством благодарности хотелось бы выразить свое восхищение автору. Сайт читабелен, дружелюбен к пользователю, что выгодно отличает его от большинства атеистических ресурсов. Создается впечатление (особенно на фоне сайтов эзотериков и попов) что представители иных сайтов вовсе не заинтересованы в распространении идей прогресса... возможно в этом и сила, и слабость атеистической позиции в наше время (Да и только ли в наше?) Ну да ничего.
Отдельно хотелось бы отметить отдел фантастики и сатиры на религию. Так держать!

Я рада, что подобные сайты существуют. В последнее время я могу найти единомышленников только в Интернете.
Вообще-то я никогда не была приверженцем агитации, даже атеистической. Я всегда терпеливо относилась к верующим любых конфессий, как и к агностикам. Я считала, неэтично разубеждать человека в то, во что он верил с детства - это его быт, его психика. Однако события последних лет заставили меня стать "воинствующей атеисткой" и в меру своих скромных возможностей везде, где только возможно, развенчивать религиозные мифы и убеждать людей отрекаться от почитания традиций - потому, что эти традиции (верования) стали подменять им здравый смысл! Объективные взгляды, способность к самостоятельной критике становятся огромной редкостью! Расплодились секты, гороскопы и "альтернативная медицина" вызывают у населения больший авторитет, чем наука! И это в 21-ом веке! Абсурд!!!
Я живу в Израиле, где религия (пускай и мирная) не отделена от государства, и все мои друзья, даже свесткие до мозга костей, в жизни не бывавшие в синагоге, до сих пор бояться пробовать некошерную пищу и зажигать свет в шабат. Хотя сами признают, что ТАНАХ (Ветхий завет)- сборник мифов и легенд древней Палестины. "Раз наши предки это соблюдали, значит, был в этом какой-то тайный смысл, его только надо разглядеть" - говорят они. Возразить нечего. Мракобесию, как говориться, вымирание не грозит. Кстати, об Израиле - в рубрике "Садомаразмы" (кажется) есть статья об однополых браках - так в Израиле запрещены не то что однополые, СВЕТСКИЕ браки между неевреями и смешанными семьями, которыех у нас почти больше двухсот тысяч. Несколько десятком лет этот законопроект с завидным упорством отклоняется, при том при всём, что главных оппонентов, ортодокасльных иудаистов - каких-то 10% от населения. Но это не мешает им верховодить мнением большенства.
Напишите как-нибудь об этой хохме, пусть мир узнает.
С огромным уважением к Вам,
Дина, 22 года